Срібний посуд і прилади на нашому столі: корисно чи просто красива данина моді?

Є речі в нашому повсякденному побуті, наявності яких не помічаєш, але без яких важко прожити навіть один єдиний день. Уявіть собі, що з вашого будинку повністю зник посуд. Тепер ви зрозумієте його значення в нашому житті.

Але зараз мова піде не про тарілки, чашки і глечики, якими ми користуємося щодня, а про срібний посуд, як прекрасні витвори мистецтва здатні прикрасити наш будинок, додати йому живу теплоту і неповторну своєрідність.

Сьогодні, коли все простіше й досконаліше, а одноразовий посуд міцно зайняв своє місце в нашому житті, з'явився інтерес до святкового столу, сервірованого красиво й по всіх правилах. А поглинання їжі знову стало процесом отримання задоволення, коли важливий не тільки її смак, але й те, на якій тарілці вона лежить.

Гуляння знов стає ритуалом з безліччю атрибутів срібного посуду: соусників, лотків, супниць, спеціальних тарілок і чашок. Але гурмани й естети не просто користуються посудом – його колекціонують, бережуть й передають по спадку.

Срібло для гурманів

Традиція дарувати своїм близьким й друзям посуд зі срібла налічує не одну сотню років. Серед подарунків, що підносилися в давні часи у Росії, переважав такий срібний посуд як ковші, братини, чаші, кубки; у XVII-XVIII ст.. найбільшою популярністю почали користуватися столові сервізи.

Придбання срібних виробів завжди було хорошим капіталовкладенням. Господар срібного посуду, будь він король або простий підданий, завжди був упевнений, що у важкі часи він зможе поправити своє матеріальне положення, перекарбувавши свою власність на монету. Тому більшість виробів не пережили своїх власників. Про характер цих творів ми знаємо тільки по описах сучасників, та по нечисленних живописних або графічних зображеннях. Так, що славився своїми виробами з срібла Версаль втративши майже все своє срібло в кін. XVII − поч. XVIII ст. : в результаті військових невдач і недостачі засобів воно було переплавлене в монети.

Не випадково Катерина II боролася за якість срібного посуду, видавши указ, в якому наказувала виготовляти столові прибори не нижче за 84-у пробу. Проте тільки при Павлу I це правило стало беззаперечно виконуватися. Святкові срібні сервізи в XIX ст. − обов’язкова частина приданого в сімейному будинку Романових. По-перше, все майно дочок і синів імператорів належало скарбниці, і було заставою стабільності при різких коливаннях економіки. По-друге, срібні святкові сервізи були рухомим майном. І якщо великі князі мали свою нерухомість в основному у вигляді палаців, то княжни - у вигляді дорогих святкових сервізів. Вийшовши заміж, вони найчастіше виїжджали з Росії. У таких випадках ці сервізи вони забирали з собою як головне (і вельми дороге) придане.

Крім того, срібний посуд у виконанні російських майстрів-ювелірів був неймовірно красивим. Ажурний, легкий стиль створювався за допомогою особливої «російської» техніки − філіграні (скани). Ця техніка прийшла на Русь з Візантії й полягала в «витягуванні» і перекрученні тонких срібних ниток, які потім спліталися в хитромудрий узор. Проте російські майстри довели цю техніку до такої досконалості, що столові прибори і ювелірні прикраси здавалися сплетеними з тонких срібних мережив.

Срібний посуд − кращий подарунок!

Срібний посуд з давніх часів вважався хорошим подарунком. Дарувати його не тільки економічно вигідно, але й змістовно значущо. Отримати в подарунок столовий сервіз − це особливий знак уваги, побажання багатства і достатку. У XVIII ст. у Росії саме сервірований стіл був головним символом стабільності життєвого устрою його господарів. Катерина II, яка одаровувала своїх фаворитів столовими сервізами, знала, як віддячити й залишити по собі пам’ять: російські вельможі того часу змагалися у винаході нових блюд, і в оригінальності оформлення столу. Пишнотою святкових обідів і вечерь вельмож деколи не поступалися царським. Ці обіди, що влаштовуються на честь знатного гостя або близького друга, стали однією з найпоширеніших форм вітання в Росії, починаючи з XVIII ст. Так, наприклад, віце-канцлер граф І. А. Остерман щорічно давав чотири церемоніальні обіди на честь імператриці Катерини II − в день її народження, сходження на престол, коронації і тезоіменитства. «Стіл був завжди на 300 кувертів, − згадував сучасник, − весь покритий срібними блюдами, з такими ж кришками в два ряди».

Подарункові срібні прибори завжди дбайливо зберігалися. Так, у Зимовому палаці посуд, як, втім, і безліч інших предметів прикладного мистецтва, зберігалася в різних коморах. У 1765 р. вихователь Павла I С. А. Порошин бачив у цих коморах безліч старовинного посуду: «братини і стопи є від часів царя Іоанна Васильовича і царя Михайла Федоровича». Один з партнерів нашого інтернет-магазину 3 Карата - компанія "Сімейні цінності" виробляє посуд і прилади по ескізах царської посуду, дивіться приклади срібною чашки, келихів з срібла з позолотою з аксельбантами і інших предметів сервіровки для застілля аристократів.

Їжте і пийте з срібного посуду

Як вже було сказано вище, впродовж століть столове срібло є символом достатку. Фамільні срібні прибори вважалися головною сімейною цінністю і передавалися по спадку. За наявності бажання і деяких коштів не складно покласти початок сімейної традиції й скласти власну колекцію столового срібла, почніть з сучасного набору чайних ложечок, приклади дивіться під статтею, це недорого і функціонально! Фамільне срібло, виготовлене на замовлення і прикрашене родовими гербами було однією з головних цінностей дворянської сім'ї в Росії. Фамільне срібло передавали по спадку, а продавали в останню чергу.

Фамільні сервізи націоналізувалися, продавалися і перепродувалися, подорожували з емігрантами і осідали в різних куточках миру.

В даний час традиції відроджуються, і вам ніщо не заважає створити власну фамільну колекцію столового срібла, сучасний асортимент дозволяє вибрати предмети сервіровки для кожного випадку життя − від сніданку до урочистої вечері, від ложки «на перший зуб» до великого сервізу. Початок сімейної колекції можуть покласти срібні столові прибори. Зазвичай у комплект приборів на одну персону входять п'ять предметів: обідній ніж і вилка, столова ложка, салатна вилка й десертна ложка. Найголовніше, щоб прибори були однаковими: не варто змішувати срібні ложки бабусь з новопридбаними приборами. Для уранішнього чаю або кави можна придбати чашки, кавники, цукорниці, чайники, підноси. Відерця для шампанського, витончені щипці для вечора. Залучати нового члена сім'ї до родових цінностей можна зі срібної ложечки, стаканчика або срібної іграшки.

У асортименті виробників посуду, в тому числі в каталозі 3 Карата, є також посріблені прилади та посуд для сервірування столу зі сплавів латуні, мельхіору. Посуд із чистого срібла вже не роблять, оскільки цей м'який метал швидко втрачає свою зовнішню привабливість, на нім легко з'являються подряпини і вм'ятини. З XIX століття використовується сплав срібла і міді. Залежно від їх співвідношення предмети можуть бути як 800-ої проби, так і 925-ї (так зване «стерлінгове срібло»). Що стосується дизайну столового срібла завжди актуальною залишається класика: прибори, прикрашені складними фрагментами, часто повторюють прибори, зроблені ще для російських або європейських монархів. Популярні і столові прилади, що нагадують об'єкти живої природи: чаші у формі крупного листя, блюда у вигляді квітки, черпаки − фрукти й так далі.

За наявності бажання і деяких коштів можна придбати повноцінний старовинний срібний сервіз. Елітне 925 срібло дозволить скласти повну колекцію столового срібла: починаючи від кілець для серветок і щипців для цукру й закінчуючи столовими й чайним сервізами. В асортименті є серветниці, підноси, відерця для льоду, вази для цукерок і десертів, блюда різноманітних розмірів, келихи, чарки, стакани, глечики, кавники і чайники, столові прибори. Усе, аж до витончених срібних дзвіночків, дзвін яких збиратиме сім'ю за столом.

Ще небагато з історії срібла і срібного посуду...

«Лікарські» здібності срібла були відомі ще римським легіонерам, що прикладали срібні монети до ран. Не забували про них і пізніше, недаремно знать вважала за краще їсти на сріблі, а не на золоті.

Нам важко уявити собі в яких антисанітарних умовах жили люди навіть в не такі віддалені від нас часи. Ще в епоху Відродження з'явився неписаний закон, що забороняв торкатися руками до загальної їжі. Не дивлячись на надзвичайно розвинені і вишукані правила етикету (багато хто з яких безпосередньо був пов'язаний з практикою профілактики заразливих хвороб) люди XVIII-XIX ст.. усвідомлювали всю недостатність подібних заходів. Срібний посуд неабиякою мірою допомагав уникати небажаних захворювань унаслідок оздоровчих властивостей срібла, яке були відомі ще в старовину. І понині це неабиякою мірою впливає на популярність посуду з цього металу − здоров'я небайдуже людям у всі часи.

Столові прибори для дітей

Ложечки дитячі зазвичай виготовляють з неіржавіючої сталі, часто із зігнутою ручкою для зручності попадання в рот, вилку − із закругленими зубами. Найбільш оптимальний варіант для найменших − срібна ложечка на перший зубок з м'яким ковшем, що не ранить ясна.

Столове срібло володіє корисними властивостями: додає воді свіжості, вбиває мікроби, дезінфікує порожнину рота. Прибори з срібла при правильному догляді мають необмежений термін придатності і можуть передаватися з покоління в покоління.

© Інтернет-магазин «3 Карата»

Усі права захищено. Використання матеріалів повинно супроводжуватись робочим посиланням на джерело.